Існує багато сучасних речей, за якими я особисто вже не встигаю – наприклад, дотикові екрани. Найбільший крок, який я змогла зробити їм назустріч – це погодитися на використання в ноутбуці маленької сенсорної панелі під пальцями. Упевнена, що для таких людей, які так само не люблять, коли палець ялозить по екрану, вигадають назву цієї фобії. Мені навіть стає неприємно, коли у їдальні касирка штрикає руками в електронне меню. А це ж основа сучасного світу – електронна реальність як продовження нашого тіла, людських рухів. Те, що лягло в основу нових популярних ігор – віртуального бадмінтону з екраном чи батлів на гітарах. Це майбутня реальність наших дітей, навіть якщо ми відтермінуємо її екологічними дерев’яними іграшками.
