Коперніканський переворот | Архів для 2012

Archive for

Вільгельм Ґенацино. Парасолька на цей день. Переклад Ольги Сидор. Львів: Кальварія, 2008. – 128 с.

Роман «Парасолька на цей день» Вільгельма Ґенацино виданий українською значно пізніше, ніж переклади в інших країнах світу, проте в цьому, як не дивно, його перевага. Своєю історією про дивака із Франкфурта популярний автор поповнив європейську поличку романів сотнею іронічних сторінок у 2001 році. На батьківщині Ґенацино називають «співцем дрібниць», критики розглядають цей твір у контексті популярного наївного письма – форми оповідності, покликаної подолати літературну штучність.

Продовжити читати…

Українське тіло зазвичай неговірке. При уважному дослідженні йому можна було би поставити діагноз «затримка мовленнєвого розвитку». Спочатку воно давало знати про себе через поодинокі вогні орієнтування – як дисидент Олекса Гірник, який підпалив себе на знак протесту проти радянської влади в 1978 році. У дев’яностих роках тіло говорило через протестне голодування студентів і ритмічний грюкіт шахтарських касок. У 2004 році українське тіло, щоб його нарешті помітили, одягнулося в колір сигнального жилета залізничників і заповнило собою публічний простір, виголосивши свої перші нерозбірливі слова. Влада й справді не розчула, про що гудів майдан – тіло протестувало проти ґвалтування і розчленування на кілька сортів, а владі чулося скандування її власного імені.

Продовжити читати…

Існує багато сучасних речей, за якими я особисто вже не встигаю – наприклад, дотикові екрани. Найбільший крок, який я змогла зробити їм назустріч – це погодитися на використання в ноутбуці маленької сенсорної панелі під пальцями. Упевнена, що для таких людей, які так само не люблять, коли палець ялозить по екрану, вигадають назву цієї фобії. Мені навіть стає неприємно, коли у їдальні касирка штрикає руками в електронне меню. А це ж основа сучасного світу – електронна реальність як продовження нашого тіла, людських рухів. Те, що лягло в основу нових популярних ігор – віртуального бадмінтону з екраном чи батлів на гітарах. Це майбутня реальність наших дітей, навіть якщо ми відтермінуємо її екологічними дерев’яними іграшками.

Продовжити читати…

Скандали й публічні заяви – неодмінна риса українських книжкових перегонів останніх років. Чим гучніше грюкають двері за номінантом на премію, тим більша ймовірність подальшого розголосу й інтересу до його книжки.

Власне, національний парадокс полягає в тому, що пересічний українець читає дедалі менше, а дискусії в суспільстві стають дедалі більш літературоцентричними, навіть коли йдеться про політику. Згадаймо, як минулого року далекі від філології громадяни і спантеличені словесники змушені були поцікавитися, чи є в повному зібранні творів Чехова вірші. І якщо два українці врешті-решт зійдуться на тому, що всі політики – однакове лайно, то потім обов’язково посваряться з приводу нової книжки Андруховича.

Продовжити читати…