Приваби європейської кон’юнктури | Коперніканський переворот

Видавництво «Кальварія» займається перекладами переважно завдяки грантам і підтримці європейських культурних фондів і рідко викидає на вітчизняний ринок ласі шматочки типу українського перекладу Іена Мак’юена, який вийшов якраз після вдалого кінопрокату «Спокути». Зате у цього видавництва є ціла низка інших зарубіжних авторів, про існування яких культурній людині знати необхідно. Цього року читачі можуть пересвідчитися, як же насправді можна писати легку, але змістовну прозу.

З усієї кальварівської серії «Сучасна французька література», оформленої у світлих кольорах, можете почати читання з книжки Фаїзи Ґен «Завтра кайф». Вона виправдовує свою ціну принаймні завдяки щасливому фіналу і значно щільнішому шрифту, ніж у тоненькій книжечці Шмітта «Оскар і рожева пані», над якою сердечні читачі плакатимуть усі 90 сторінок.

Фаїза Ґен – відкриття французьких видавців, які опублікували перший роман дев’ятнадцятирічної авторки у 2004 році. Хоча насправді першим талант дівчини відкрив шкільний викладач, який вів спецкурс для юних сценаристів. Саме він, прочитавши кілька десятків сторінок рукопису, порадив Фаїзі звернутися до видавців. Повість «Завтра кайф» розлетілася накладом 200 тисяч примірників і принесла французькій письменниці алжирського походження шалену популярність по всій Європі. Однак жодної літературної премії Фаїза не отримала. «Мене визнав народ, але не визнали критики», – гордо констатувала Ґен і паралельно з писанням романів на улюблену мультикультурну тематику зайнялася зйомками короткометражок.

Молода авторка переймається відповідальністю перед людьми, яким у житті пощастило менше, ніж їй. Вона пропагує інтегрування нацменшин у французьке суспільство через освіту, хоча справа зближення соціальних верств у Франції відбувається надто повільно. Фаїза звинувачує в цьому як самих емігрантів, так і суспільство, де все ще процвітає расизм і недовіра до іноземців. Події кількарічної давнини, коли погроми і пожежі охопили весь Париж, знову змусили говорити про книжки Фаїзи Ґен як про надзвичайно актуальну літературу. Авторка намагається довести, що верлан (сленгова суміш арабської та французької мов) – складова сучасної французької літератури, і що соціальні та міжетнічні конфлікти можна подолати просвітницькими методами.

Історію свого життя у повісті «Завтра кайф» розповідає Дорія, юна прогресивна мусульманка, яка намагається впровадити принципи емансипації у себе вдома. Це розповідь про дівчину-підлітка, яка змушена ходити у дранті із секонд-хенду, але спонукає маму-одиначку записатися на курси грамотності. Дорія мріє знайти мамі гарного супутника життя, який не вважатиме її наймичкою, за таким оголошенням: «Пияків, стариганів та падлюк просимо не турбуватися. Перевага надається дотепним, білозубим, філателістам та шанувальникам очищених консервованих помідорів». Кепкуючи із соціальних працівників і психологів, які нічого не розуміють у її проблемах, Дорія швидко дорослішає і пізнає реальне життя. В цьому їй допомагає гострий язик, чіпкий погляд і провидливість. Варто відзначити гарний переклад повісті у виконанні Леоніда Кононовича, який зберіг у мові Дорії достатньо перцю, наївності, гумору й арабського вуличного колориту.

Фаїзу Ґен вирізняє з-поміж іншої молодіжної прози важливий соціальний контекст й елементарне вміння писати. Вона не хапає зірок з неба, але все-таки курс креативного письма вочевидь відсікає паразитичні відрости, неоковирності та провали в розповіді, з чим більшість наших юних авторів боротися навіть не збирається.

Віра Балдинюк, журнал “Шо”