Коперніканський переворот | Архів для березня 2009

 Шведські дизайнери стверджують, що пересічний покупець одягу насправді не має уявлення, з якої сировини виготовлено річ. Якщо одяг бавовняний, то найбільш імовірно, що сировину вирощували із застосуванням смертельно небезпечних хімікатів та в нелюдських умовах праці. Дизайнери мають цілу низку порад, як допомогти світові і як підходити до вибору одягу з відповідальністю.

Термін “sustainability”(раціональне використання) стосовно одягу і текстильної індустрії почали вживати ще у 1987 році. Та якщо раніше розмови про екологічне вбрання були частиною чергового модного тренду, забаганкою диваків, то сьогодні стає очевидним поворот великої групи дизайнерів у напрямку до нового мислення. Воно полягає у підвищеній відповідальності за продукт – від моменту вирощування матеріалів (льону, коноплі, бавовни) до повторної переробки одягу.

Жертви моди

“Жертви моди” – це не шопоголіки і не заручники престижних марок одягу. Це люди, які працюють на бавовняних плантаціях і потерпають від отруєння пестицидами. Про це розповідає Маркус Бергман, дослідник моди та співвласник фірми Bergman’s, яка займається вирощуванням екологічної бавовни в Перу з 1986-го року. За словами Бергмана, текстильна індустрія сама не володіє інформацією, звідки та якої якості надходить сировина. Споживач може упевнено відповісти, що його річ була пошита в Китаї, але країну-виробника бавовни може назвати лише семеро з 10 тисяч опитаних людей.

Продовжити читати…

У зв’язку з економічною ситуацією в країні спеціалісти прогнозують збільшення крадіжок предметів мистецтва з музеїв та культових споруд. Втім, у світі спостерігається подібна тенденція: музейники Європи укріплюють системи захисту, адже мистецтво стало єдиною надійною валютою під час кризи.

Якщо хтось думає, що за кордоном картини викрадають елегантно, а на пострадянському просторі злочинці діють примітивним ломиком, той помиляється. Методи крадіжок цінних експонатів у всьому світі однакові, варіюється лише кількість злочинів і значимість викрадених робіт. До прикладу, гучну крадіжку картини Едварда Мунка Крик у 1994 році здійснили доволі грубим чином. Як згадує спеціальний арт-детектив Чарльз Гілл, двоє чоловіків з драбиною просто розбили вікно Національної галереї в Осло і зникли разом із шедевром під пахвою.

4 березня на Міжнародній конференції з питань захисту культурного надбання (Санта Фе, США) прозвучала думка з посиланням на висновки ФБР, що у 80% крадіжок замішані самі працівники музеїв або науковці та експерти, які мають доступ до сховищ. Вони або безпосередньо сприяють злочину, або мимовільно допомагають зловмисникам інформацією.

“Інсайдери”

Хрестоматійний приклад найбільшого “інсайдерського” злочину датується 1954-м роком, коли працівник музею Вікторії та Альберта Джон Невін за кілька років викрав 2068 предметів антикваріату, якими прикрашав свій будинок. Британська преса оприлюднила документи кримінальної справи музейника на початку 2009 року. З них можна дізнатися, що одного разу Невін виніс із музею розібраний антикварний стіл, сховавши ніжки від нього у штанах. Поліція знайшла в будинку клептомана завіски у ванній кімнаті, оздоблені рештками старовинного вбрання. В домі також знайшли 229 ілюстрацій, вирваних зі стародруків, 132 предмети живопису і трьохсотлітній фламандський гобелен. Втім, крадуть не лише картини, антикваріат і стародруки. У 2006 році з природничого музею Лондона викрали скам’янілі рештки фекалій динозавра, які й досі не знайдено.

Продовжити читати…

 6 березня організатори конкурсу оголосили переможців у семи номінаціях щорічного рейтингу “Книжка року”. Гран-прі отримав двотомник, виданий у Києво-Могилянській академії. Цьогоріч церемонія нагородження переможців рейтингу Книжка року відбулася вдесяте. Ювілейний захід вирішили проводити поближче до активного споживача книжкового ринку – студентства, для цього обрали актову залу національного педагогічного університету ім. Михайла Драгоманова. До того ж, оренда зали і виступи артистів – студентів та викладачів університету – виявилися, вочевидь, більш економним варіантом, ніж могли собі дозволити організатори акції за кращих часів.

Продовжити читати…

Керівництво PinchukArtCentre оголосило двадцятку фіналістів всеукраїнського конкурсу сучасного мистецтва. Результат первинного відбору виявився несподіваним: замість нових імен публіка побачила багатьох відомих героїв мистецької тусовки. Залишилося багато незадоволених учасників, які вирішили організувати власний альтернативний проект.

PinchukArtCentre одним із перших в Україні випробував систему електронного відбору художніх робіт на конкурс молодих митців. Подібну форму співпраці з авторами кращі галереї світу практикують давно. Наприклад, серед найвідоміших он-лайн проектів, на які орієнтувався київський арт-центр  – британська галерея Saatchi Gallery, яка має потужний інтерактивний підрозділ. Тисячі митців мають змогу розміщувати необмежену кількість своїх робіт в мережі, а також без посередників продавати їх в онлайн-крамниці. Інформаційна база сайту використовується для подальшої діяльності галереї, професійних художників і фотографів запрошують до участі у престижних арт-виставках, ярмарках та бієнале.

Продовжити читати…