Залюднений острів: поживемо – побачимо | Коперніканський переворот

У кінопалаці “Батерфляй-Ультрамарин” відбулася генеральна репетиція прем’єри фільму Федора Бондарчука «Залюднений острів» за однойменним твором Бориса та Аркадія Стругацьких. Але цілого фільму преса так і не побачила

Справжня прем’єра першої частини фільму Залюднений острів (Обитаемый остров) у Києві запланована на 22 грудня і відбудеться вона раніше, ніж у Москві. Зустріч творців картини з пресою можна вважати радше приводом для інформаційного розголосу про подію, аніж повноцінною презентацією. Організатори продемонстрували 30 хвилин Залюдненого острова із застереженням, що на основі побаченого висновки про всю стрічку робити не варто. Очевидно, до 22 грудня пресі слід орієнтуватися на захоплені відгуки про фільм російських критиків Дмитра Бикова та Романа Волобуєва, яких запросили на закритий перегляд стрічки у Москві, або ж покладатися на власні інтуїтивні осяяння.  Федір Бондарчук скористався відомою цитатою “Я забираю глядача за перші три хвилини”, і багато присутніх в залі в це з легкістю повірили – помпезний розмах стрічки, бюджет, спецефекти, спроектований до найдрібніших деталей кіносвіт подіяли на багатьох глядачів приголомшливо.

Шанувальники творчості братів Стругацьких – критики строгі й упереджені. Змусити їх змиритися з думкою про екранізацію чергового шедевра фантастів практично неможливо. Продюсер Олександр Роднянський (який, до речі, вже викупив права на екранізацію фантастичного детективу Стругацьких Хвилі гасять вітер) доклав чималих зусиль, щоб переконати Федора Бондарчука в необхідності зйомок. Режисер наполягає, що прямих кіноцитат у фільмі немає, і що світ Саракшу, промальований до найдрібнішої деталі концепт-дизайнером Кирилом Мурзіним та американським розробником Костянтином Секерісом, – унікальний. Залюднений острів і є гіперцитатою всього найцікавішого, що вже було в кінематографі – від Планети мавп до Матриці. При бажанні стрічка може навіяти навіть спогади про Зоряного хлопчика чи Кін-дза-дзу, тільки без 3D-тюнінгу. Але тут два варіанти – або глядачі візьмуться розгадувати кіноквест, або ж нам усім від самого початку варто домовитися, що образ Фанка, якого виконує Андрій Мерзлікін, нам в жодному випадку не нагадує бессонівського Зорга, зіграного Гарі Олдманом у П’ятому елементі.

На даному етапі бракує великого “фільму про фільм”, щоб звільнити кінокритиків від переказувань цікавих фактів про технічне виконання картини. Така стрічка могла б мати доволі солідний хронометраж, адже на увагу заслуговують і кінооператори, і художники по костюмах, і команда комп’ютерної обробки зображення, і гримери,  і розробники спеціально сконструйованого транспорту. Виробничий процес Залюдненого острова справді вражає. Скажімо, історія створення костюмів модельєром Тетяною Мамедовою – окремий захопливий сюжет, для когось навіть цікавіший, ніж красиве обличчя Василя Степанова, виконавця головної ролі.

Неочікувано багато режисер та продюсер говорили про участь інтернет-спільноти в обговоренні картини. Як зауважив Бондарчук, Борис Стругацький – один з перших користувачів мережі. Попри негаразди зі здоров’ям, письменник перебуває в курсі усіх найгучніших дискусій, що стосуються фільму і книги. Олександр Роднянський нагадав, що згадування стрічки Залюднений острів побило всі рекорди в інтернеті. Кілька разів продюсер нарікав на різку критику російських блоґерів-літераторів, які ще не бачили картину, але вже налаштували проти неї аудиторію. “Вони чомусь вважають, що ми вирішили витратити чотири роки свого життя на атракціон, щоб просто розважитися. Тому ми почали показувати фільм фокус-групам – найменш доброзичливим критикам, яких важко запідозрити у симпатії до нас і до фільму”, – зауважив продюсер. Творчий колектив стрічки вирішив: якщо неможливо уникнути критичних закидів в інтернеті, їх треба скерувати у правильне русло. Члени знімальної групи і сьогодні продовжують вести спеціальний блоґ  про все, що стосується знімального процесу Залюдненого острова, викладають фотозвіти з презентацій та відеосюжети про фільм. Нові стратегії “розкручування” фільму не обмежилися діяльністю в інтернеті. Роднянський розповів Новинареві також і про новий підхід до прокату стрічки за кордоном.

У яких країнах планується прокат стрічки?

Олександр Роднянський, продюсер:

– Прокат буде всюди, у фільмі немає нічого специфічного, що б ускладнило його прокат. Цього разу ми вчинили значно мудріше, ніж у багатьох попередніх роботах. Ми працюємо не напряму з кожною окремою територією, ми працюємо зараз із знаменитою голлівудською агенцією William Morris Agency. Раніше вона працювала лише з “талантами”, творчими професіоналами. А от останні років вісім вони досягнули успіху як сейлз-агенти. Вони прилітали минулого понеділка і подивилися фільм, залишилися сповнені оптимістичних і райдужних очікувань, вважають, що у фільму є великий потенціал. Адже питання за великим рахунком в тому, чи зможе хоч один фільм зі Східної Європи, європейський фільм потрапити в американський прокат. William Morris бачать такий потенціал в Залюдненому острові. Звісно ж, він ніяк не рівний силі американського блок-бастера, бо більшість аудиторії, вся американська провінція дивиться фільми тільки англійською мовою. Був лише один виняток за всю історію США – це фільм Тигр, що крадеться і дракон, що спить Енга Лі, що лише підтвердило загальне правило.

Є потенціал у великих містах, а що стосується Європи чи Азії, то ту у нас сумнівів узагалі немає. Зрозуміло, що і Франція, Німеччина, Японія, третій за величиною ринок, Корея, Китай, Індія – цей фільм йтиме в кінотеатрах. І ми розуміємо, що немає підстав сумніватися в кінотеатральних перспективах. Наразі ми беремо тільки кінотеатральні, бо є ще DVD , бо це ще один важливий напрямок. У нас сьогодні нова реальність – до нас звертаються по інтернету великі компанії після того, як переглянули трейлери.  Я практично щодня отримую листи від дуже великих прокатних компаній, дистрибуторів, агентів,  і я їх усіх спрямовую в Лос-Анжелес, щоб там із цим негайно розбиралися. Якраз у цьому фільмі ми вирішили вибудувати справи саме таким чином. Наш агент Майк Сімпсон веде справи Тарантіно, Родрігеса,  Гуса ван Санта, і в них є дуже вдалий досвід у всіх справах з нашим товаришем і другом Тимуром Бекмамбетовим у Лос-Анжелесі.

Що наштовхнуло Вас на думку зіграти роль Прокурора?

Федір Бондарчук, режисер-постановник:

– У фільмі 9 рота мене повідомили за два дні до початку блоку з Хохлом, що у мене відпадає Фоменко, ми почали судомно шукати зірку. У мене була така ж система, як і в Залюдненому острові, коли п’ять у 9 роті і троє в Острові – нікому не відомі актори, а рамку довкола них створюють відомі зірки. Вони можуть виконувати абсолютно другорядні ролі. Наприклад, Даніїла Співаковського, нашого прекрасного артиста, ви напевно в картині Залюднений острів і не помітите. Бо він промайне у телевізорі в якості диктора телебачення. Він відгукнувся на мою пропозицію моментально. Але його можна не помітити. А в даному випадку мої колеги сказали: “А ти гратимеш Прокурора”. А я відповів: “Добре”. Я вигадав собі грим, розробив ходу, манеру спілкуватися, розмовляти. Я навіть придумав собі костюм, не буду розкривати зараз усі таємниці, але костюм у нього веселенький. Ось таку людину я сконструював бісером, бісером вишивав Прокурора. У нього багато сцен, зокрема – разом з моїм улюбленим Олексієм Серєбряковим, з яким мене зіштовхує доля уже в другій стрічці – ми знову граємо двох антагоністів. Це картина Лещата і тепер – Залюднений острів. Ми як і раніше боремося один з одним. Мандрівника я би не зіграв, а Прокурора зіграв. Я гадаю, що це моя краща роль.

Ви неодноразово отримували з рук самого Бориса Стругацького літературні відзнаки. Чи консультувалися з ним на етапі створення 28 варіантів сценарію? Яку екранізацію творів Стругацьких вважаєте найбільш вдалою?

Марина Дяченко, сценарист:

– Це не були переписування сценарію, це були добудови до фундаменту, складеного після першого варіанту сценарію Едуарда Володарського. Це не були тортури чи суперечки, це був абсолютно природний творчий процес, який зростав з нами, як дитина. Ми не відчували себе пригнобленими, навпаки – щасливими. Робота з прекрасною літературою вчить, надихає. Ми щасливі, що нам випала така можливість.

Ми чотири рази були номіновані самим Борисом Стругацьким на літературну премію. Десять років тому, коли ми активно їздили на фестивалі фантастики, конвенти, ми застали його здорового, сповненого сил, ми дуже цікаво спілкувалися з ним, багато розмовляли. Він чудова людина. Шкода, але ми ніколи не зустрічалися з його братом, Аркадієм Натановичем. Але ми пам’ятаємо і цінуємо досвід спілкування з Борисом Натановичем, дай йому Боже здоров’я. На етапі написання сценарію він сказав, що дає нам повний карт-бланш.

Продюсер і режисер хотіли зробити для нього подарунок – організувати кінозал, зібрати найближчих друзів для перегляду. Але хвороба не дозволяє Борису Натановичу виходити з дому і тому це буде домашній перегляд тоді, коли йому буде зручно. Сталкер – це величезний внесок в історію світового кінематографу. Він має до Стругацьких доволі опосередкований стосунок, але філософські проблеми у творах братів часто надихають режисерів. Ще один великий російський режисер Олексій Герман закінчує тривалу роботу над екранізацією Важко бути богом – вона фігурувала під різними назвами, Тютюнник з тютюнової вулиці, Історія Арканарської різні. Очевидно, у творах Стругацьких є щось таке, що спокушає великих кінематографістів братися за їхні тексти.

Сергій Дяченко, сценарист:

– Я був на прем’єрі Сталкера ще в студентські часи під час навчання у ВДІКу. Пам’ятаю це диво, коли люди висіли на люстрах, аби побачити стрічку. І пам’ятаю своє гостре почуття розчарування і навіть образи – що ж мені показали? Я очікував побачити авторський почерк великого оператора Рерберга, якого потім замінили. В той час фільм мені видався зарозумілим і розтягнутим у часі. Пройшли роки, я подивився його ще кілька разів – і він став для мене класикою. Є ще один чудовий фільм Сокурова – Дні затемнення, він входить у рейтинг ста найкращих фільмів СРСР. Але це також, у принципі, фільм про Сокурова, а не про світ Стругацьких. Серед моїх уподобань також фільм Фляйшмана Важко бути богом. Але я би назвав найкращою екранізацією Стругацьких скромний, без великих авторських претензій фільм Готель “Біля загиблого туриста“. Та сама проблема контакту, картина і лірична, і відповідає тексту.

Марина Дяченко, сценарист:

– Будь-який фільм сприймається по-інакшому через десять років. Зараз наскільки різкі зміни життя ми спостерігаємо. Фільми не змінюються – ми змінюємося. Молода аудиторія, яка сьогодні зчитає з фільму Залюднений острів перший шар інформації – про молодого героя, стане старшою і відчитає там решту смислів.

Віра Балдинюк, “Новинар”