На дні: інша іпостась Бонда | Коперніканський переворот

В рамках днів британського кіно глядачі можуть побачити картину режисера Бейлі Волша “Спогади невдахи” з Деніелом Крейгом у головній ролі

Деніел Крейг може когось не влаштовувати в ролі Бонда, але костюми на ньому сидять бездоганно. А без одягу цей сорокарічний актор – достойний суперник юних моделей з глянцевих журналів. Британець зізнається, що гарний торс завжди допомагав йому в кар`єрі. Так у 1998 році Крейг знявся у біографічній драмі Любов – це диявол, у якій йому випало грати роль коханця  Френсіса Бекона, художника з дивовижною творчою долею.  Фільм сповнений гомосексуальних сцен, де Крейг гасить об тіло коханця цигарки, шмагає його паском, красується голяка в різних ракурсах. У короткометражній стрічці Відданий зіркам циклу Ten minutes older герой Крейга – капітан космічного корабля, ефектно приймає душ у присутності жінки-андроїда. Що й казати про обидві серії бондіани за його участі, де треноване тіло актора задіяне на всі сто відсотків.

Чи може Крейг зіграти сьогодні персонажа, який у кадрі не роздягнеться жодного разу? У стрічці Спогади невдахи Крейг оголюється і зовні, і внутрішньо. Фільм починається постільною сценою з кількома жінками та занюшкою кокаїну на столику. Костюмчик і сорочки із золотими запонками у Джо Скотта, героя Деніела Крейга – вищого класу. Фантастичний будинок на березі океану, персональний постачальник наркотиків – супутні вигоди статусу Джо, голлівудської зірки. От тільки згодом виявляється, що зірка його закотилася за обрій, репутація давно зіпсована, коханої немає, друзі дитинства вмирають. Перед глядачем розгортається типовий сюжет із життя відомої людини, у якої минув термін придатності. “Зрозумій, старий. Для фільму потрібні молоді, свіжі обличчя. Ти вже всіх дістав своїм роздовбайством. Шукай собі нового агента”, – кажуть всі довкола. Сягнувши самого дна, не кожен має сили і мотиви знову підійматися на поверхню. У Джо Скотта з`являється мета – повернутися до місць свого дитинства і подивитися в очі тим, від кого він утікав усе життя. Дрейфуючи водами океану з явним наміром вкоротити собі життя, Скотт мимоволі потрапляє в ті самі води пам’яті, що свого часу викинули його до чужих берегів.

Глядачі вирушають у юність Джо Скотта, в цій частині фільму його грає молодий актор Гаррі Іден. Глухе містечко 70-тих років, морські пейзажі шаленої краси, в будинку за маринуванням овочів клопочеться  кілька поколінь, яким важко зрозуміти одне одного. Молодим людям потрібен секс, літнім – порядок, старим – спокій. Нестабільний гормональний фон юного Скотта не дозволяє тверезо мислити і спілкуватися з тими людьми, які йому насправді потрібні. Один переступ спонукає до низки інших, маленький обман тягне за собою велику брехню самому собі. Поки Скотт чинить перелюб із сусідкою, на морській міні підривається її маленька донька.

Головний музичний мотив стрічки – пісня Брайана Феррі – Якщо щось є (If There Is Something). 70-ті роки – час розчарувань і втрат в рок-музиці, моральне спустошення після хвилі бітломанії та гіппі, але разом з тим – зародження глем-року, яскравих андрогінних образів Девіда Боуї, Лу Ріда, Брайана Іно та Роксі Мюзік. У Спогадах невдахи молоді люди намагаються знайти своїх власних кумирів, означити ними своє покоління. Вони не можуть вибрати між музикою Девіда Боуї та Брайана Феррі, їм хочеться ексцентричності першого і ніжності другого, їм хочеться усього одразу.

Як зізнався Новинареві режисер фільму Бейлі Волш, Якщо щось є – його улюблена пісня. “Феррі чи Боуї? Це питання я ставив і собі, коли знімав фільм. Страшенно люблю обох виконавців, але для стрічки пасувала саме ця пісня. Вона супроводжувала мене усе життя як спогад, ностальгія”, – каже Волш. Під неї Джо Скотт і красуня Рут вперше зрозуміють, лежачи на дорогому батьківському килимі, як важливо “бути на хвилі”. Під цю пісню Рут нарешті зможе розплакатися на могилі чоловіка.

Бейлі Волш познайомився з Деніелом Крейгом на зйомках фільму Любов – це диявол. “Тоді я зрозумів, що Крейг – серйозний актор, він мені страшенно імпонував, і ми потоваришували. Ідея картини Спогади невдахи народилася ще шість років тому. Крейг особисто допомагав шукати гроші під цей проект, він чудово з цим порається”, – розповідає режисер. “Для зйомок картини ми орендували будинок у стилі 70-х років. Під час знімального процесу все було гаразд, але власник цього дому вирішив наварити грошей і звинуватив групу в тому, що ми там щось пошкодили і що ми взагалі ним користувалися незаконно. Насправді нічого серйозного там не було. Просто ім’я Деніела Крейга люди вирішили використати для власної наживи”, – згадує Волш.

Взагалі-то герою Крейга співчувати не хочеться. Все у нього у житті відбулося в ощадливому режимі – смерть десь далеко, мама з тіткою і сестрою завжди чекають і люблять, після наркотиків і гульні персонаж зберігся як огірочок, та ще й подруга-покоївка самовіддано чекає на його повернення. В картині явно бракує невтішної кредитної історії Скотта, хоча б кількахвилинної імпотенції чи бодай розбитих об стіну кулаків – типового кіножесту справжніх чоловіків. Але Волш зняв саме те, що ми бачимо – ностальгію, яка вислизає з рук. Спогад про розкішний білий килим і культові музичні платівки. “Я не знаю, що чекає героя після повернення додому”, – говорить режисер Новинареві. “А ви як гадаєте? Наполягаєте на любовній лінії з покоївкою? Чорт, це якраз була ідея Деймона Брайана, нашого продюсера”,  – сміється Волш.

Віра Балдинюк, “Новинар”