Коперніканський переворот | Архів для 2008

Archive for

Віктор Андрієнко упевнений, що сьогодні в Україні не знайдеться таких ентузіастів, які б створили комедійне шоу на кшталт «Довгоносиків». “Для кожного часу – свої кумири”, – запевняє він і готується до нових акторських робіт

Як не дивно звучить, у новому році український театр сподівається не лише вижити, а й подарувати глядачам кілька цікавих прем’єр. Одна з багатообіцяючих інтриг – поява знаменитого комедійного актора Віктора Андрієнка на драматичній сцені театру на Подолі. Директор і головний режисер цього театру Віталій Малахов гірко зітхає: “Що я можу просити у новому році для своїх акторів, окрім здоров’я і зарплатні?” Однак зізнається, що планує розширити репертуар новими постановками. Малахов згадує, що у 1979 році, коли створювався Театр естради, він став його першим режисером і художнім керівником. В той час із театрального інституту в колектив Малахова прийшли Валерій Чигляєв, Анатолій Дяченко і Віктор Андрієнко.

“Вітя тоді жив просто у моєму кабінеті, у нього не було житла. А потім його перша прописка у Києві була в мого батька у Броварах. І взагалі, я його страшенно люблю і вважаю одним з найбільш талановитих акторів України. Я вам чесно скажу, вважаю, що Віктор загубив талант видатного театрального актора. Я бачив деякі уривки з Бертольда Брехта, де грав Андрієнко, і це була справжня драматургія. Оскільки я директор театру, і оскільки я дбаю про те, щоб у мене грали хороші актори (зараз в театрі на Подолі грає і Горянський, і Бенюк, і незабаром буде проект з Хостікоєвим), то я хотів би, щоб Віктор Андрієнко взяв участь у проекті”, – розповідає Новинареві Малахов.

Продовжити читати…

У Центрі Сучасного Мистецтва, який офіційно припинить існування 21 грудня, відбулося нагородження премією імені Казимира Малевича. Переможницею стала Алевтина Кахідзе. На черзі – визначення кращих мистецьких проектів і нагородження премією, яку заснував Віктор Пінчук.

12 грудня у журналістів та художників з’явилася чи не остання нагода навідатися до Центру Сучасного Мистецтва – в одному із залів визначали лауреата мистецької премії імені Казимира Малевича . “Ідея премії виникла ще у 2003 році, однак лише тепер її вдалося втілити у життя”, – каже голова журі Єжи Онух,  директор Польського Інституту. Трійку фіналістів конкурсу склали Іван Базак, Лада Наконечна та Алевтина Кахідзе. Міжнародне журі шляхом таємного голосування обрало Алевтину Кахідзе, яка отримала грошову винагороду у розмірі 3000 євро та 5000 грн, а також можливість тримісячного перебування у резиденції Уяздовський Замок.

Продовжити читати…

Героїня повісті “Післявчора” належить до молодого покоління, яке прагне жити комфортно і мобільно, але ностальгує за старими добрими часами паперової пошти та некорисливої дружби.

В нотації до книжки Післявчора Ірина Цілик стверджує, що після п’ятирічного рекламного досвіду вона перебуває “у стані переорієнтації на кіно як спосіб професійного самовираження”. У зв’язку з цим хочеться поставити питання авторці: чим відрізнятиметься її режисерська робота від літературних спроб, а літературні тексти – від справжнього життя Ірини Цілик?

Продовжити читати…

У кінопалаці “Батерфляй-Ультрамарин” відбулася генеральна репетиція прем’єри фільму Федора Бондарчука «Залюднений острів» за однойменним твором Бориса та Аркадія Стругацьких. Але цілого фільму преса так і не побачила

Справжня прем’єра першої частини фільму Залюднений острів (Обитаемый остров) у Києві запланована на 22 грудня і відбудеться вона раніше, ніж у Москві. Зустріч творців картини з пресою можна вважати радше приводом для інформаційного розголосу про подію, аніж повноцінною презентацією. Організатори продемонстрували 30 хвилин Залюдненого острова із застереженням, що на основі побаченого висновки про всю стрічку робити не варто. Очевидно, до 22 грудня пресі слід орієнтуватися на захоплені відгуки про фільм російських критиків Дмитра Бикова та Романа Волобуєва, яких запросили на закритий перегляд стрічки у Москві, або ж покладатися на власні інтуїтивні осяяння.  Федір Бондарчук скористався відомою цитатою “Я забираю глядача за перші три хвилини”, і багато присутніх в залі в це з легкістю повірили – помпезний розмах стрічки, бюджет, спецефекти, спроектований до найдрібніших деталей кіносвіт подіяли на багатьох глядачів приголомшливо.

Продовжити читати…

В рамках днів британського кіно глядачі можуть побачити картину режисера Бейлі Волша “Спогади невдахи” з Деніелом Крейгом у головній ролі

Деніел Крейг може когось не влаштовувати в ролі Бонда, але костюми на ньому сидять бездоганно. А без одягу цей сорокарічний актор – достойний суперник юних моделей з глянцевих журналів. Британець зізнається, що гарний торс завжди допомагав йому в кар`єрі. Так у 1998 році Крейг знявся у біографічній драмі Любов – це диявол, у якій йому випало грати роль коханця  Френсіса Бекона, художника з дивовижною творчою долею.  Фільм сповнений гомосексуальних сцен, де Крейг гасить об тіло коханця цигарки, шмагає його паском, красується голяка в різних ракурсах. У короткометражній стрічці Відданий зіркам циклу Ten minutes older герой Крейга – капітан космічного корабля, ефектно приймає душ у присутності жінки-андроїда. Що й казати про обидві серії бондіани за його участі, де треноване тіло актора задіяне на всі сто відсотків.

Продовжити читати…

З 27 листопада в український прокат виходить стрічка австрійського режисера Ульріха Зайдля Імпорт-Експорт, одну з головних ролей у якій виконала українка

Інколи навіть цікаві стрічки не хочеться рекомендувати для перегляду – “дуже гарний фільм” може виявитися лише твоєю власною вимріяною знахідкою, яка не вразить друзів ні гумором, ні загальною концепцією автора. Картину австрійського режисера Ульріха Зайдля Імпорт-Експорт варто подивитися кожному. З 27 листопада компанія Артхаустрафік покаже фільм у широкому прокаті.

Якщо глядач не вловить краси паралельних сюжетів, геометричної довершеності кадрів, іронії в сценах, то нехай хоч побачить трішки злякане і дуже наївне обличчя юної проститутки, приниженої і беззахисної. Нехай зблизька роздивиться гетто циган у словацькому Кошице, де діти розсипаються по вулиці, мов круглі кольорові жуйки з машини заїжджих австрійців. Ужгородський ресторан, коломийський вокзал з мішками цибулі, готель із телевізором у шафі – усе має певний витверезливий ефект. Для нас деякі картинки українського життя затерлися, стали непомітними. Зайдль знає, як повернути їм художню несподіваність. Кілька років тому в Україні запустили соціальну рекламу “Не дивися на роботу за кордоном крізь рожеві окуляри”. Кінематографічні окуляри Зайдля покажуть вам не лише правду життя, а й дуже специфічну красу.

Продовжити читати…

 Відтепер Україну впізнаватимуть за слоганом Ukraine. Beautifully Yours. На це сподівається Міністр культури і туризму Василь Вовкун, автор ідеї рекламного ролика, що транслюватиметься упродовж семи тижнів на каналі CNN

Тридцять секунд, які не змінять світ, але принаймні потраплять у список добрих справ Міністерства культури і туризму. Так можна описати промо-ролик “Україна. З красою, ваша”, презентація якого відбулася 13 листопада на зустрічі представників преси з Міністром культури і туризму Василем Вовкуном.

Продовжити читати…

У російському видавництві “Ад Марґінем” вийшла третя перекладена книжка швейцарського письменника Крістіана Крахта, ідеолога німецької поп-літератури, журналіста-міжнародника

Ви все ще вважаєте, що причина світових криз і воєн – боротьба за нафту? Залиште ці  розмови для консьєржки, а міф про чорну кров землі – режисерам, адже нафта ідеально виглядає на виснажених обличчях, трагічно вкриває плівкою крила птахів і пекельно красиво вибухає в кадрі. Кожна порядна людина з параноїдальними нахилами знає, що долями країн і континентів править світова закуліса. Якщо ви хочете дізнатися про її справжні мотиви, мусите довіритися Крістіану Крахту. Він швидко і популярно пояснить на пальцях основи світобудови. Десь у ящику з подвійним дном йому асистуватиме Інго Нірманн, видобуваючи потрібні дати, імена і посилання. А правда, за версією обох письменників, виявляється не такою ефектною, як нафта. Історію людства пишуть корови й армія пенсіонерів, що відригують і випуркують газ CH4 – метан.

Продовжити читати…

6 листопада у київському кафе «Сім п’ятниць» відбулася презентація нової книжки Ірени Карпи «Добло і зло»

Добло – це не друкарська помилка. Для Ірени Карпи це рецепт від хвороби, на яку страждає значна частина її сучасників. Це пафос, яким просякнуті національні поборники і менеджери середньої ланки, педагоги, чиновники і приятелі, які на мить уявили себе бозна ким. Добло – це коли ведучий офіційного заходу урочисто промовляє: “Шановні друзі, сьогодні ми поговоримо про одвічні питання, які хвилюють людство з давніх-давен – про добло і зло!” і починає сміятися з власної помилки.

Продовжити читати…

Бажання задовольнити культурні потреби підштовхнуло організаторів до ідеї влаштувати музичний фестиваль, на якому б звучала якісна і цікава музика. Так у Київ завітала Аліна Орлова та англійський гурт Adam Beattie and The Consultants

На тлі тотального телевізійного Лас-Вегасу в музичній сфері – з вечірками, легіонами голих жінок продюсерського виробництва Юрія Нікітіна, з натовпом фотографів на презентаціях, які від нудьги знімають одне одного, несподівано з’являється щось абсолютно свіже – Moloko Music Fest. Гурт Esthetic Education та журнал Молоко ризикнули організувати фестиваль без спонсорів, без особливої інформаційної підтримки (лише напередодні події – кілька інтерв’ю для телебачення й партизанські анонси у мережі) і, як виявилося в останній момент, ледь не без приміщення. Організаторів цікавила якісна музика, що допомогло створити справжню подію осені.

Продовжити читати…